Уманська старовина

КРИЧЕВСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1740–1744 РР. ЯК ТРАНСФЕР ПОВСТАНСЬКОЇ МОДЕЛІ: ВАСИЛЬ ВОЩИЛО ТА ОБРАЗ «РОДИЧА» БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Олександр Давлєтов — 2026-05-06

У статті здійснено аналіз Кричевського повстання 1740–1744 рр. у межах концепції трансферу повстанської моделі. Розглянуто трансформацію локального соціального конфлікту у символічно реконфігурований рух, у структурі якого визначальну роль відігравали механізми легітимації, сакралізації лідерства та радикалізації насильства. Особливу увагу приділено постаті Василя Вощила та маніфесту 1744 р. як інструменту символічної організації конфлікту. Обґрунтовано, що динаміка повстання не може бути редукована до соціально-економічних пояснювальних схем, оскільки конфлікт демонструє складну взаємодію структурних та символічних чинників.

ІНЖЕНЕРНІ ІННОВАЦІЇ МИКОЛАЇВСЬКОГО ВІДДІЛЕННЯ ІРТТ У ПРОЄКТАХ РОЗБУДОВИ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Вікторія Добровольська — 2026-05-06

У статті досліджується роль Миколаївського відділення Імператорського Руського технічного товариства у створенні міського водопроводу на початку ХХ ст. Проаналізовано ключові інженерні й управлінські інновації: запровадження електричних відцентрових насосів, спорудження водонапірної гіперболоїдної вежі В. Шухова, облік водоспоживання та об'єднання водопроводу з міською електростанцією. Доведено, що фахова експертиза та політика ресурсозбереження місцевої технічної інтелігенції – членів Миколаївського відділення ІРТТ – дозволили місту уникнути критичного дефіциту бюджету. Цей успішний історичний досвід інфраструктурної оптимізації є надзвичайно актуальним для сучасної відбудови міста.

ДОКУМЕНТАЛЬНА СПАДЩИНА ФОНДУ МИКОЛАЇВСЬКОГО ВІЙСЬКОВОГО ГУБЕРНАТОРА ЯК ДЖЕРЕЛО З ІСТОРІЇ ПОШТОВОЇ СЛУЖБИ МІСТА МИКОЛАЄВА ХІХ СТОЛІТТЯ

Ірина Міронова — 2026-05-06

У статті здійснено комплексний джерелознавчий аналіз документальної спадщини Канцелярії Миколаївського військового губернатора (фонд 230 Державного архіву Миколаївської області) як джерельної бази для вивчення історії поштової служби міста Миколаєва у ХІХ столітті. На основі матеріалів діловодства проаналізовано правовий статус поштових установ, їх матеріально-технічне забезпечення, адміністративне підпорядкування, особливості взаємодії з міським самоврядуванням і центральними відомствами, а також процеси модернізації поштово-транспортної інфраструктури. Окрему увагу приділено документам, що відображають реагування влади на надзвичайні ситуації, зокрема пожежу 1862 р., та інтеграцію поштової і телеграфної служб у єдину систему державних комунікацій. Доведено, що поштова служба розглядалася владою як стратегічно важливий елемент адміністративного управління та міського розвитку. Зроблено висновок про високий інформативний потенціал фонду 230 для реконструкції повсякденних управлінських практик і функціонування поштової служби Півдня України у ХІХ столітті.

СЛУЖІННЯ ПРАВОСЛАВНОГО ДУХОВЕНСТВА В РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ «КИЕВСКИХ ЕПАРХИАЛЬНЫХ ВЕДОМОСТЕЙ»)

Віталій Тацієнко — 2026-05-06

На основі аналізу матеріалів часопису «Киевские епархиальные ведомости» у статті висвітлено багатоаспектну діяльність православного духовенства Київської єпархії в роки Першої світової війни. Встановлено, що в умовах воєнного часу коло обов’язків кліру суттєво розширилося, охопивши від суто релігійних низку важливих державних, соціальних, інформаційно-пропагандистських завдань. Висвітлено залученість духовенства до економічних ініціатив (переписів ресурсів, агітації за купівлю військових облігацій, продовольчі обмеження задля потреб фронту), доброчинності, опіки над постраждалими від війни. Звернуто увагу на роль пастирів у підтримці морального духу населення, протидії панічним настроям та формуванні патріотизму.

ПОЛІТИЧНІ ЧИСТКИ ТА ПАРТІЙНИЙ АКТИВІЗМ В СУМСЬКОМУ ІНСТИТУТІ СОЦІАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ (1930-1933)

Едуард Семешин — 2026-05-06

У статті досліджено прояви політичних чисток і партійного активізму в Сумському інституті соціального виховання (нині – Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка) у 1930-1933 рр. На основі архівних матеріалів і протокольної документації проаналізовано діяльність партійних і комсомольських осередків, механізми ідеологічного контролю та їхній вплив на кадрову політику, навчально-виховний процес і повсякденне життя студентів і викладачів. Розкрито роль локальних освітніх закладів у реалізації загальносоюзної політики ідеологізації педагогічної освіти.

УКРАЇНСЬКИЙ СТАРШИНА В АРМІЯХ ТРЬОХ ДЕРЖАВ: ЖИТТЄВИЙ І ВІЙСЬКОВИЙ ШЛЯХ ПОЛКОВНИКА ЮРІЯ ОРДАНОВСЬКОГО (1887–1974)

Андрій Руккас — 2026-05-06

У статті досліджено життєвий і військовий шлях полковника Армії УНР Юрія Івановича Ордановського як характерний приклад долі українського старшини першої половини ХХ ст. Розглянуто його службу в Російській імператорській армії, участь у Першій світовій війні, процес українізації військових частин у 1917 р., діяльність у складі Дієвої Армії УНР та повстанських формувань. Проаналізовано його службу в Війську Польському в міжвоєнний період, що відображає складність становища українських офіцерів у чужоземних збройних силах. Окрему увагу приділено еміграційному етапу життя, збереженню зв’язків із урядом УНР в екзилі та участі в житті української військової еміграції за кордоном. Доведено, що біографія Ю. Ордановського є важливим джерелом для вивчення історії українського старшинства та визвольних змагань.

CЕЛЯНСЬКЕ ПИТАННЯ НА СТОРІНКАХ ГАЗЕТИ «ВІЛЬНА УКРАЇНА» (1917 р.)

Василь Мельниченко — 2026-05-06

Комплексно аналізується висвітлення на сторінках газети «Вільна Україна» селянського питання у контексті суспільно-політичної ситуації 1917 р. Особлива увага акцентована на участі селян у розв’язанні питання власності на землю, виробленні положень законодавчого регулювання користування нею. На конкретних прикладах культурно-просвітницьких подій на селі простежуються процеси формування національної свідомості українського селянства.

У статті з’ясовуються жанрово-тематичні особливості та зміст матеріалів часопису, у яких розкривається плюралізм тогочасних поглядів на розв’язання актуальних проблем сільського життя. Зазначається, що газета систематично інформувала читацьку аудиторію про заходи загальноукраїнського, регіонального та місцевого рівнів, на яких розглядалося селянське питання.

Зроблено висновок, що газета «Вільна Україна» займала активну позицію щодо відродження української державності і культури. З огляду на широку тематичну палітру і публікацію інформації з різних регіонів, газета набула загальноукраїнського значення.

ПРОСВІТНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ БІБЛІОТЕК УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ У ПРАЗІ У 1921-1937 РР.

Оксана Салата — 2026-05-06

Метою статті є розкриття просвітницької діяльності бібліотечних центрів, створених представниками української інтелігенції у Празі у 1921-1937 рр. Методологія дослідження. У процесі аналізу та осмислення просвітницької діяльності бібліотечних центрів організованих представниками української еміграції в 1921-1937 рр. було використано методологічні підходи, які дали можливість розкрити окреслену проблему. Основою дослідження стали загальнонаукові методи, зокрема: аналітичний та логічний; загальноісторичні: історико-проблемний, критичного аналізу; низка спеціальних джерелознавчих методів: джерелознавчої критики і типології. Висновки. Визначено, що більшість бібліотечних центрів, створених у структурі закладів вищої освіти та громадських організацій вважали культурно-просвітницьку роботу одним із важливих напрямків своєї діяльності. Виявлено, що переважна більшість просвітницьких заходів були присвячені популяризації української історії, української культури та слова. Показано, що фінансову підтримку діяльності бібліотек, музеїв та архівів забезпечували українські емігранти та урядові установи Чехословаччини, що мало велике значення для розвитку української громади у Чехословаччині та українства, яке змушене було емігрувати до європейських країн.

СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ПОСТІЙНОГО ПРЕДСТАВНИЦТВА УСРР ПРИ УРЯДІ СРСР У 1924 Р.: ПРАВОВІ ЗАСАДИ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНЕ ПРИЗНАЧЕННЯ

Роман Вакал — 2026-05-06

У статті досліджується процес створення та організаційно-правові засади діяльності Постійного Представництва Української Соціалістичної Радянської Республіки при уряді СРСР у 1924 р. Проаналізовано нормативно-правові акти, що регламентували ліквідацію посади Повноважного Представника УСРР при уряді РСФРР та інституціоналізацію нового органу представництва в умовах оформлення союзної державності. Визначено компетенцію, структуру, функціональне призначення та механізми взаємодії Представництва з найвищими органами влади СРСР і УСРР. Особливу увагу приділено ролі Представництва як інструменту реалізації республіканських інтересів у процесі централізації управління в межах СРСР. Зроблено висновок, що створення Постійного Представництва стало складовою процесу трансформації міжреспубліканських відносин та формування нової моделі союзного державного управління.

Мета статті полягає у комплексному аналізі передумов створення, нормативно-правових засад організації та основних напрямів діяльності Постійного представництва УСРР при уряді СРСР у 1924 р., а також у визначенні його функціонального призначення в системі союзно-республіканських відносин раннього радянського періоду.

“ЗВУКИ СВОБОДИ”: МУЗИЧНИЙ ВИМІР РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ КОНСОЛІДАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Олексій Мировський — 2026-05-06

У статті досліджено роль музичного мистецтва під час Революції гідності 2013–2014 рр. як важливого чинника громадянської мобілізації, національної ідентифікації та культурного піднесення. Розглянуто музику Євромайдану як форму художнього спротиву, що супроводжувала ключові етапи протестного руху, підтримувала моральний дух учасників та сприяла консолідації суспільства. Проаналізовано діяльність українських й закордонних виконавців, сольних митців та гуртів, а також феномен авторських пісень і музичних акцій, які стали символами боротьби за свободу, гідність та європейські цінності.

Значну увагу приділено регіональним майданам й їхнім музичним практикам. Встановлено, що попри регіональні відмінності, місцеві музичні ініціативи інтегрувалися в спільний символічний простір, відображаючи єдність цінностей і цілей. Така взаємодія локальної специфіки та національної консолідації підкреслює роль музики як посередника, здатного долати соціальні та культурні поділи в українському суспільстві. З’ясовано, що музика Революції гідності є важливим елементом націєтворення та сучасної культурної пам’яті України.

ДЕРЖАВНО-ІДЕНТИЧНІСНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ УКРАЇНИ В УМОВАХ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ (2014–2026): АНАЛІЗ І ТЕОРЕТИЧНІ ІМПЛІКАЦІЇ

Алла Киридон — 2026-05-06

У статті здійснено комплексний аналіз державно-ідентичнісних уроків російсько-української війни 2014–2026 рр., що розглядається як цивілізаційний і екзистенційний конфлікт, який радикально трансформував українську державність і політичну націю. Актуальність дослідження зумовлена тим, що війна, розв’язана Російська Федерація проти України, стала не лише найбільшим воєнним конфліктом у Європі ХХІ ст., а й чинником глибокої переоцінки понять суверенітету, безпеки, громадянства та колективної пам’яті. Показано, що російсько-українська війна виступає не лише деструктивним чинником, а й каталізатором прискореного формування політичної нації та переосмислення державного суверенітету. Метою статті є визначення ключових державно-ідентичнісних трансформацій, спричинених війною, та окреслення їх значення для теорії нації й сучасних воєн. Аргументовано, що російсько-українська війна завершила тривалий пострадянський транзит, спричинила якісну зміну моделі української державної ідентичності (від пострадянської амбівалентності до консолідованої європейсько-суверенної парадигми) і закріпила цивілізаційний вибір України на користь європейської демократичної моделі розвитку. Український досвід засвідчив вирішальну роль громадянської солідарності, культури пам’яті та інформаційної стійкості у забезпеченні стратегічної витривалості держави. Визначено, що війна 2014–2026 рр..

ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ З НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО КІНЦЯ XVIII СТ. У ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Зінаїда Священко — 2026-05-06

У статті розглянуто зміст, методичні підходи та педагогічні умови вивчення історії Центрально-Східної Європи (ЦСЄ) з найдавніших часів до кінця XVIII ст. у закладах загальної середньої освіти. Проаналізовано основні проблеми викладання цього історичного періоду, серед яких недостатня доступність джерельної бази, складність узагальнення подій та інтеграція регіональної історії у загальнонаціональний контекст. Визначено роль історії регіону у формуванні історичної свідомості учнів, розвитку міжкультурної компетентності, критичного мислення та здатності до порівняльного аналізу історичних процесів. Розглянуто можливості використання компетентнісного підходу, інтеграції сучасних наукових джерел, мультимедійних технологій та інноваційних методик навчання. Зроблено акцент на значенні історичних прикладів Центрально-Східної Європи для формування у школярів уявлень про політичні, економічні та культурні взаємозв’язки регіону. Подано рекомендації щодо вдосконалення навчального процесу на основі компетентнісного підходу, інтеграції сучасних джерел і мультимедійних технологій.

ЕЛЕМЕНТИ «ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ» У РАДЯНСЬКО-ФІНСЬКІЙ ВІЙНІ 1939–1940 РР. (ЗА МАТЕРІАЛАМИ МІСЦЕВОЇ ПРЕСИ). ІСТОРИЧНІ ПАРАЛЕЛІ

Петро Горохівський — 2026-05-06

У статті проаналізовано елементи «гібридної війни» у ході радянсько-фінської війни 1939–1940 рр. на основі матеріалів місцевої преси. Особливу увагу зосереджено на інформаційно-пропагандистській політиці радянського уряду, механізмах маніпуляції громадською думкою, формуванні образу ворога, легітимації військової агресії та використанні риторики «визвольної місії» й «захисту населення».

У статті здійснено порівняльний аналіз проявів радянської інформаційної війни з сучасними формами гібридної війни Російської Федерації проти України Виявлено сталі наративні моделі, технології дезінформації та пропагандистські прийоми, що свідчать про історичну спадковість гібридних методів ведення війни.

У підсумку зроблено висновок, що радянсько-фінська війна 1939–1940 рр. була проявом однієї з перших повноцінних реалізацій «гібридної війни» СРСР у ХХ ст. Вона, фактично, стала своєрідною матрицею гібридної агресії, де військова складова синхронно діяла з пропагандою, економічним, політичним, дипломатичним, психологічним тиском. Вона стала історичним шаблоном, який у модифікованому вигляді Росія використовує й сьогодні.

МІГРАЦІЙНИЙ ФАКТОР У ТРАНСФОРМАЦІЇ БРИТАНСЬКОГО ЄВРОСКЕПТИЦИЗМУ (2004–2016)

Вадим Дегтярьов — 2026-05-06

У статті досліджується структурна та ідеологічна трансформація британського євроскептицизму в період з 2004 по 2016 роки. Доводиться, що розширення ЄС 2004 р. та подальший демографічний шок стали ключовими каталізаторами зміни природи євроскептицизму, перетворивши його з елітарного політико-економічного дискурсу на потужний масовий рух. Злам традиційної «термостатичної моделі» реагування на міграцію внаслідок принципу вільного пересування в ЄС поглибив інституційну кризу та підірвав довіру до політичного істеблішменту. Аналізується роль асиметричного соціально-економічного впливу міграції та конструювання «етнічної загрози» в медійному просторі. Досліджено механізм концептуального злиття питань міграції та європейської інтеграції у масовій свідомості та їх успішну інструменталізацію Партією незалежності Сполученого Королівства (ПНСК). Робиться висновок, що неможливість врегулювати міграційну політику в межах ЄС стала однією з найважливіших чинників поразки євроінтеграційного курсу на референдумі 2016 р.

СТРАТЕГІЧНЕ ПАРТНЕРСТВО ТУРЕЧЧИНИ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ В УМОВАХ ФУНКЦІОНУВАННЯ МИТНОГО СОЮЗУ

Оксана Махиня — 2026-05-06

У статті здійснено комплексний аналіз еволюції та результатів економічного співробітництва між Туреччиною та Європейським Союзом у межах Митного союзу, заснованого у 1995 р. Досліджено трансформацію товарної структури турецького експорту. Висвітлено стратегічну роль Туреччини як енергетичного коридору та транзитера критично важливих ресурсів для європейського ринку. Окрему увагу приділено соціально-економічному впливу турецької діаспори та спільним євро-турецьким заходам із врегулювання міграційної кризи. Автор констатує, що, попри глибоку економічну інтеграцію та високі показники товарообігу, політичні розбіжності та стагнація переговорного процесу щодо членства в ЄС зумовлюють необхідність модернізації чинної моделі партнерства та пошуку альтернативних форматів взаємодії.

ІСТОРІЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ МІЖНАРОДНОЇ НЕУРЯДОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ FREEDOM HOUSE

Олена Скрипник — 2026-05-06

У статті здійснено комплексний аналіз історії становлення та основних напрямів діяльності міжнародної правозахисної організації Freedom House. Простежено передумови її створення у 1941 р., еволюцію місії в умовах Другої світової війни, холодної війни та постбіполярного світу, а також трансформацію інструментів впливу на міжнародний дискурс демократії та прав людини. Особливу увагу приділено аналітичній діяльності організації, зокрема започаткуванню та методології ключових рейтингів – «Freedom in the World», «Freedom of the Press», «Freedom on the Net» та регіональних досліджень. Проаналізовано організаційну структуру, міжнародні програми та участь Freedom House у підтримці демократичних рухів і захисті дисидентів. Окремо розглянуто наукову критику методології рейтингів і дискусії щодо політичних та ідеологічних аспектів вимірювання демократії. Зроблено висновок про значну роль Freedom House у формуванні глобальних індикаторів свободи та її вплив на міжнародні політичні й академічні процеси.

РЕЛІГІЙНІ ГРОМАДИ ЧЕРКАЩИНИ В АРХІВНИХ ДОКУМЕНТАХ: ДЖЕРЕЛОЗНАВЧИЙ АСПЕКТ

Тетяна Клименко — 2026-05-06

У статті висвітлено інформаційну наповненість та здійснено комплексну характеристику фондів Державного архіву Черкаської області, що містять джерела до вивчення історії виникнення, становлення та діяльності релігійних громад і організацій на теренах Черкащини. Особливу увагу приділено аналізу документів різного походження – як адміністративно-управлінської документації, так і матеріалів самих релігійних інституцій, що дозволяє відтворити багатогранну картину конфесійного життя регіону. Розглянуто склад і зміст архівних фондів, їхню структуру, хронологічні межі та інформаційний потенціал для дослідження державно-церковних відносин, трансформацій релігійної мережі, а також особливостей функціонування православних, католицьких, протестантських та інших громад. Окреслено значення документів для вивчення політики держави щодо релігії у різні історичні періоди, зокрема в умовах змін політичних режимів. Зроблено висновок про важливість архівних матеріалів як надійної джерельної бази для реконструкції історії релігійного життя Черкащини, а також наголошено на необхідності подальшого їх наукового опрацювання, систематизації та введення до наукового обігу.