КИЇВСЬКІ МИТРОПОЛИТИ ПОЧАТКУ ХІХ СТ. У ПРОЦЕСІ РЕФОРМУВАННЯ ВИЩОЇ ДУХОВНОЇ ОСВІТИ

Анотація

У статті на основі біографій Київських митрополитів - Гавриїла Банулеско-Бодоні (1799 - 1803 рр.) та Євгенія Болховітінова (1822 - 1837 рр.) - висвітлено зміни в Київській Академії, з 1819 р. - Київській духовній академії. Нововведення митрополитів, які опікувалися закладом вищої освіти за завданням вищої державно-церковної влади і водночас вважали це найголовнішим обов’язком свого пастирського служіння, стосувалися різних сфер функціонування закладу вищої духовної освіти. У роки митрополичого служіння в Києві Гавриїла Банулеско-Бодоні, коли Київська Академія мала всестановий характер, його ініціатива була спрямована на упорядкування внутрішнього життя, запровадження планування та звітності щодо фінансової діяльності. Послідовно та чітко проваджувалась практика перетворення світського навчального закладу на духовний. Митрополит вдавався до примусового залучення до навчання в Академії дітей православного духовенства.

Наголошується на тому, що в обмежені, а в результаті, ліквідації всестановості Київської Академії митрополит проявляв особливу активність. Він наполегливо і рішуче зобов’язував духовенство  Київської єпархії навчати своїх синів, які в майбутньому поповнювали церковний клір. З’ясувавши, що тільки третина єпархіального духовенства мала освіту Київської Академії, він під страхом позбавлення місць служби зобов’язував його віддавати своїх дітей на навчання.

Митрополит Євгеній Болховітінов, як один з розробників проєкту освітньої реформи в російській державі, був прихильником консервативних поглядів щодо освіти і, водночас, виявляв велике зацікавлення щодо розвитку церковно-історичної науки в Київській духовній академії. Залучення вищим державно-церковним керівництвом митрополита Євгенія до розробки концептуальних засад вищої духовної освіти свідчило про відповідність його поглядів загальному напряму державної політики у сфері освіти. А відтак, його нововведення в Київській духовній академії схвалювалися Святійшим Синодом.

У статті зазначається, що однозначної оцінки його ініціативам у сфері вищої духовної освіти скласти не вдається, так як, з одного боку, він був прихильником старих освітянських порядків і у порушення вимог статуту домігся у 1827 р. призначення ректором КДА свого однодумця без наукового ступеня, а з іншого - зініціював відкриття кафедри польської мови з огляду на те, що польською написано чимало історичних джерел з історії південно-західного краю і для їх дослідження потрібне знання мови, особливо він піклувався розвитком історико-археологічних досліджень та розробкою питань історії російської церкви.