Етика видання

Етика видання

У рамках редакційної політики електронний науковий журнал «УМАНСЬКА СТАРОВИНА» послідовно дотримується видавничих стандартів та етичних принципів, підтримуваних спільнотою видавців наукової періодики відповідно до вимог законодавства України та ЄС щодо авторського права і орієнтується на рекомендації, розроблені Committee on Publication Ethics (COPE), Budapest Open Access Initiative (BOAI),а також Berlin Declaration on Open Access to Knowledge in the Sciences and Humanities.

Редакція журналу здійснює заходи для забезпечення високих етичних і професійних стандартів на основі Принципів прозорості та найкращої практики у науковому видавництві.

Етичні зобов'язання редакторів видання

Усі надані для публікації матеріали проходять ретельний відбір і рецензуються. Редколегія залишає за собою право відхилити статтю або повернути її на доопрацювання. Автор зобов'язаний допрацювати статтю відповідно до зауважень рецензентів або редколегії.

Редактор повинен об’єктивно розглядати всі рукописи, представлені до публікації, оцінюючи кожен належним чином, незважаючи на расову, релігійну, національну приналежність, а також місце роботи автора (авторів).

Редактор повинен оперативно розглядати рукописи, представлені до публікації.

Уся відповідальність за прийняття або відхилення рукопису лежить на редакторові. Відповідальний і зважений підхід до виконання цих обов'язків зазвичай передбачає, що редактор бере до уваги рекомендацію рецензентів щодо якості й достовірності рукопису, представленого до публікації. Проте рукописи можуть бути відхилені без рецензування, якщо вони не відповідають профілю видання.

Редактор і члени редколегії не повинні розголошувати іншим особам інформацію, пов’язану з вмістом рукопису, що знаходиться на розгляді, окрім осіб, які беруть участь у професійній оцінці цього рукопису.

Редактор повинен шанувати інтелектуальну незалежність авторів.

Відповідальність і права редактора журналу щодо будь-якого представленого рукопису, автором якого є сам редактор, мають бути делеговані якій-небудь іншій кваліфікованій особі.

Якщо редакторові представлені переконливі свідчення того, що основний зміст або висновки роботи, опублікованої у журналі, є помилковими, редактор повинен сприяти публікації відповідного повідомлення, що вказує на цю помилку і, якщо можливо, виправляє її. Це повідомлення може бути написане особою, що виявила цю помилку, або незалежним автором.

Редакційна колегія журналу виступає проти фальсифікації, плагіату, направлення автором однієї роботи у декілька журналів, багатократного копіювання вмісту статті в різних роботах, введення громадськості в оману щодо реального вкладу авторів в публікацію.

Етичні зобов’язання авторів

Основний обов'язок автора полягає в тому, щоб надати точний звіт про проведене дослідження, а також об'єктивне обговорення його значущості.

Первинне повідомлення про результати дослідження має бути досить повним і містити необхідні посилання на доступні джерела інформації.

Автори статей несуть відповідальність за зміст статей. Результати дослідження, висвітлені у статті, мають бути достовірними.

Автор повинен цитувати ті публікації, які здійснили визначальний вплив на сутність роботи, що викладалася, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з більш ранніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до поданої статті. Автор зобов'язаний провести літературний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, в яких описуються дослідження, тісно пов'язані з цим повідомленням. Необхідно також належним чином вказувати джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо ці матеріали не були отримані самим автором.

Слід уникати фрагментації повідомлень про дослідження. Вчений, який виконує широкі дослідження системи або групи споріднених систем, повинен організувати публікацію так, щоб кожне повідомлення давало цілком закінчене уявлення про кожний аспект загального дослідження.

При підготовці рукопису до публікації автор повинен інформувати редактора про попередні публікації чи рукописи автора, представлені або прийняті до друку. Копії цих рукописів мають бути представлені редакторові, і мають бути вказані їх зв'язки з рукописом, представленим до публікації.

Автор не повинен представляти рукописи, що описують по суті одні й ті ж результати, більш ніж в один журнал у вигляді первинної публікації, якщо тільки це не повторне подання відхиленого журналом або відкликаного автором рукопису. Припустимо представляти рукопис повної статті, що розширює раніше опублікований короткий попередній звіт (повідомлення) про ту ж саму роботу. Проте, при наданні такого рукопису редактор має бути повідомлений, що це розширення чи продовження дослідження, а це попереднє повідомлення має бути процитоване в цьому рукописі.

Автор повинен чітко вказати джерела всієї процитованої або представленої інформації, за винятком загальновідомих відомостей. Інформація, отримана в приватному порядку, в процесі бесіди, при листуванні або під час обговорення з третіми сторонами, не має бути використана або повідомлена в роботі автора без чіткого дозволу дослідника, від якого ця інформація була отримана. З інформацією, отриманою при наданні конфіденційних послуг, як, наприклад, при рецензуванні рукописів або проектів, представлених для отримання грантів, слід поводитися так само.

Співавторами статті мають бути всі ті особи, які зробили значний науковий внесок у представлену роботу і які розділяють відповідальність за отримані результати. Інші внески мають бути відмічені в примітках або в розділі «Вдячності». Адміністративні стосунки з цим дослідженням самі по собі не є основою для кваліфікації відповідної особи як співавтора (але в окремих випадках може бути доречно відмітити значну адміністративну допомогу в роботі). Особи, які померли та відповідають сформульованим вище критеріям, мають бути включені до числа авторів, а у примітці має бути вказана дата їх смерті. В якості автора або співавтора не можна вказувати фіктивні імена. Автор, який представляє рукопис до публікації, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті особи, які відповідають критерію авторства. У статті, написаній у співавторстві, той з авторів, хто представляє до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у виданні.

Персональна критика науковців не може вважатися доречною за жодних обставин. Проте в опублікованих статтях у відповідних ситуаціях може міститися критика матеріалів експериментального чи теоретичного дослідження.

Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, наприклад, консалтингових або фінансових інтересів якої-небудь компанії, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться в цьому рукописі. Автори повинні гарантувати відсутність контрактних стосунків або міркувань власності, які могли б вплинути на публікацію інформації, що міститься в представленому рукописі.

Етичні зобов’язання рецензентів

Рецензент повинен об'єктивно оцінити якість рукопису, а також врахувати, якою мірою робота відповідає високим науковим і літературним стандартам. Рецензент повинен шанувати інтелектуальну незалежність авторів.

Якщо обраний рецензент не впевнений, що його кваліфікація відповідає рівню досліджень, представлених у рукописі, він повинен відразу повернути рукопис.

Рецензент повинен враховувати можливість конфлікту інтересів у разі, коли даний рукопис близько пов'язаний з поточною або опублікованою роботою рецензента. Якщо є сумніви, рецензент повинен одразу повернути рукопис без рецензії, вказавши на конфлікт інтересів.

У разі, якщо рецензент здогадується, хто є автором або співавтором рукопису, а відтак неспроможний здійснити неупереджену й об’єктивну незалежну експертизу рукопису, він має припинити рецензування й повідомити відповідального секретаря журналу про неможливість подальшої роботи.

Рецензенти повинні адекватно пояснити й аргументувати свої судження, щоб редактори й автори могли зрозуміти, на чому засновані їхні зауваження. Будь-яке твердження про те, що спостереження, висновок або аргумент був уже раніше опублікований, повинне супроводжуватися відповідним посиланням.

Рецензент повинен відмічати будь-які випадки недостатнього цитування авторами робіт інших учених, що мають безпосереднє відношення до роботи, що рецензується; при цьому слід враховувати, що зауваження щодо недостатнього цитування власних досліджень рецензента можуть виглядати як упереджені. Рецензент повинен звернути увагу редактора на будь-яку істотну схожість між даним рукописом і будь-якою опублікованою статтею або будь-яким рукописом, одночасно представленим до іншого журналу.

Рецензент повинен своєчасно надати рецензію.

Рецензенти не повинні використовувати або розкривати неопубліковану інформацію, аргументи або інтерпретації, що містяться в даному рукописі, якщо на це немає згоди автора. Проте, коли така інформація вказує на те, що деякі з власних досліджень рецензента можуть виявитися безрезультатними, припинення такої роботи рецензентом не суперечить етичним нормам.

Серйозність звинувачення у плагіаті вимагає від рецензента адекватного й аргументованого обґрунтування власних зауважень. Будь-яке твердження про наявність плагіату або необ’єктивного цитування має супроводжуватися відповідним посиланням (висновки рецензента не мають бути безпідставними або такими, що дискредитують автора без наявності для цього серйозних підстав).

У разі наявності у рецензента сумнівів щодо плагіату, авторства чи фальсифікації даних він в обов’язковому порядку має звернутися до редакційної колегії з проханням до колективного розгляду авторської статті.

Оскільки рецензент має відмічати будь-які випадки недостатнього цитування авторами робіт інших учених, що працюють у галузі рецензованої статті, зауваження щодо недостатнього цитування власних досліджень рецензента ідентифікуються як упереджені.

Підтримка періодичності видання журналу вимагає від рецензента високої власної дисципліни, яка розкривається через своєчасність надання рецензій на статтю та у поважному відношенні до авторів статті (у разі прояву невихованості по відношенню до авторів або систематичного надання рецензій низької якості чи порушення строків надання рецензій взаємовідносини з даним рецензентом припиняються).

 Політика журналу щодо авторства та співавторства

Авторство передбачає відповідальність за опубліковану роботу. Відтак учасники, які зробили суттєвий інтелектуальний внесок у статтю, вважаються авторами. До таких за рекомендаціями ICMJE (https://www.icmje.org/recommendations/browse/roles-and-responsibilities/defining-the-role-of-authors-and-contributors.html#four) належать особи, які:

• зробили вагомий внесок у концепцію або дизайн роботи; збір, аналіз і / або інтерпретацію даних;
• долучилися до складання проєкту роботи або її критичної перевірки на предмет важливого інтелектуального змісту;
• брали участь в остаточному затвердженні версії для публікації;
• надали згоду нести відповідальність за всі аспекти роботи, готовність належним чином розбирати і вирішувати питання, пов’язані з точністю або цілісністю будь-якої частини роботи.

Кількість авторів обмежена – не більше двох.

Тих, хто не відповідає всім чотирьом зазначеним вище критеріям, але допоміг у дослідженні, слід зазначити і перерахувати в розділі «Подяки» із зазначенням вкладу, внесеного під час дослідження або написання статті.

Процес розгляду скарг та апеляцій

Визнання та вирішення будь-яких проблем, пов’язаних із проведенням досліджень та публікацією їх результатів, є важливим елементом редакційної політики. Скарги дають можливість редакційній колегії конструктивно покращити якість журналу, удосконалити зміст видавничої політики та процедури.

Скаргу слід відправити до редакції (consensus.sumy@ukr.net), чітко вказавши характер скарги, її предмет та авторство.

Редакційна колегія розглядає наступні скарги:

• скарги, пов’язані із авторством опублікованого матеріалу;
• скарги, пов’язані із наявністю плагіату в опублікованих матеріалах дослідження;
• скарги, пов’язані із тим, що опубліковано матеріал, який вже був опублікований багаторазово або повторно, одночасно поданий на розгляд в декілька журналів;
• скарги, пов’язані із привласненням результатів дослідження та фабрикацією даних;
• скарги, пов’язані з наявністю помилок або шахрайських дій в процесі проведення дослідження;
• скарги, пов’язані із порушенням стандартів дослідження;
• скарги, пов’язані із нерозкритим конфліктом інтересів;
• скарги, пов’язані із упередженістю або шкідливими діями рецензентів;
• скарги, пов’язані із політикою адміністрування процесу публікації статті або рекомендації щодо вдосконалення видавничої політики.

 Політика розгляду скарг

Редакційна колегія реагує на скарги. Скаржнику надсилається лист-підтвердження, у якому підтверджується факт отримання скарги та визначається кінцевий термін (не більше 7 днів), протягом якого редакційна колегія зобов’язується розглянути скаргу по суті та сповістити скаржника. Рішення надсилається скаржнику електронною поштою.

Політика журналу щодо етичного нагляду

Редакція журналу «УМАНСЬКА СТАРОВИНА» у своїй роботі керується видавничими стандартами публікації Комітету з етики наукових публікацій (COPE) щодо контролю за дотриманням етичних норм. Відтак етичний нагляд включає, але не обмежується політикою щодо згоди на публікацію, публікацію про вразливі верстви населення, етичне проведення досліджень з використанням тварин, етичне проведення досліджень з використанням людей, поводження з конфіденційними даними та етичні практики бізнесу/маркетингу.

Ми ретельно виконуємо рекомендації COPE, які заохочують впровадження загальноприйнятих академічних стандартів. Крім цього, ми докладаємо максимум зусиль, щоб виявляти будь-які ознаки плагіату, неналежного дотримання етичних норм або шахрайських дій.

Конфлікт інтересів

Відомості, що містяться в представлених до друку статтях, не повинні використовуватися в будь-яких власних роботах головного редактора і членів редакційної колегії без письмового дозволу автора. Конфіденційна інформація або ідеї, отримані при рецензуванні, повинні зберігатися в секреті й не використовуватися для отримання особистої вигоди. Головному редактору слід відмовитися від своєї участі у рецензуванні в разі, якщо присутній конфлікт інтересів, що виникає із конкуренції, співробітництва чи інших відносин з будь-ким з авторів, компаній або установ, що мають відношення до статті. Головному редактору слід вимагати від усіх авторів журналу надавати відомості про відповідні конкуруючі інтереси та публікувати виправлення, якщо конфлікт інтересів був викритий після публікації.