ПРАКТИКА ВТІЛЕННЯ НЕПУ В ПРОМИСЛОВОСТІ ПІВДНЯ УКРАЇНИ В ХХ СТ.

Анотація

Автором в статті розкриваються та досліджуються особливості втілення нової економічної політики в промисловості Півдня України в 20-ті роки ХХст., проводиться аналіз статистичних даних економічних процесів, висвітлюються основні чинники активної позиції місцевого населення, форм та видів підприємницької діяльності. Розглядаються загальні урядові напрямки втілення «відступу» від комуністичної економічної доктрини та практика втілення прийнятих рішень на місцях.

На 28 році незалежності України, в умовах зовнішньої агресії, несприятливих світових економічних кон′юнктур набуває особливого значення використання внутрішніх економічних чинників для наповнення державного бюджету, в умовах втілення політики децентралізації – місцевих бюджетів податковими відрахуваннями представників малого та середнього бізнесу. Саме тому автор намагається своїм дослідженням звернути увагу не лише до загальновідомого світового досвіду виходу з економічних криз, а продемонструвати вітчизняні напрацювання історичного досвіду, який має стати каталізатором до швидких позитивних зрушень не лише в глобальних масштабах, а і на низовому рівні, коли кожен громадянин на власному рівні відчує збільшення надходження коштів до родинного бюджету, підвищення рівня життя та його якості. Дослідник вважає помилковим ставлення до історичного досвіду втілення НЕПу, як виключно практики тоталітарного комуністичного політичного режиму яку неможливо і недоцільно вивчати та використовувати в сучасних економічних і політичних умовах. Ринкові закони мають однакову економічну силу за будь-яких політичних режимів і впливають на соціальну активність кожного громадянина і його ставлення до держави в якій він живе. Потреба сьогодні згуртувати населення для захисту своєї незалежності та економічної самостійності набула надзвичайної важливості. Таким чином метою даної розвідки є дослідження історичного досвіду стимулювання приватної ініціативи громадян, створення нових робочих місць, наповнення бюджету податковими відрахуваннями, задоволення потреб в товарах та послугах населення, створення позитивного іміджу правлячого політичного режиму, згуртування населення для захисту територіальних кордонів країни. Основними завданнями перед автором стали вивчення нормативно-правового забезпечення економічних реформ, аналіз статистичного матеріалу та специфіки південного регіону в часовому та економічному вимірах.

Запровадження нової економічної політики у промисловості офіційно почалося з 9 серпня 1921 р., коли В. Ленін підписав «Наказ Ради Народних Комісарів про впровадження в життя начал нової економічної політики». За думкою Леніна, базою соціалізму мала стати велика машинна індустрія. Відмовою від зовнішніх зобов’язань царату СРСР поставив себе перед проблемою виходу з економічної кризи без допомоги іноземних кредиторів. З іншого боку, більшовики позбулися обтяжливих відсоткових виплат за боргами імперії Романових у 800–900 млн. руб. золотом щорічно.

В своїй розвідці автор на підставі архівних та статистичних джерел доходить висновку, що згортання нової економічної політики в Південних районах УСРР починається вже наприкінці 1924р., а офіційні кроки по згортанню елементів ринкової економіки вже в 1925р.

У другій половині 1925/26 господарського року УСРР перевершила довоєнний рівень промислового виробництва. З 1924 р. в усіх галузях великої індустрії, за винятком харчової, почався процес згортання виробництва у приватному секторі. У кам’яновугільній, металургійній, цементній промисловості не залишилося жодного приватного підприємства, у машинобудуванні – лише три. Це було результатом цілеспрямованої державної політики. Саме створення на державному рівні адміністративних перешкод та нормативно-правове переслідування знищили не лише здобутки, а і саму історичну пам′ять комерційної діяльності, приватної економічної ініціативи в період комуністичної тоталітарної держави.

Нова економічна політика мала створити умови для відновлення й розвитку великої промисловості. Підприємства переводилися на господарський розрахунок, висувалося завдання забезпечення їх рентабельності – беззбитковості й прибутковості, що і сьогодні зберігає актуальність.

Завдяки використанню приватної ініціативи громадян було в стислі терміни досягнуто довоєнного рівня виробництва в промисловості і створено умови для подальшого інтенсивного зростання економіки та рівня життя населення регіону.